Нотатка про Кульбабу-Товсті Счоки

«Ало! Це швидка?»

Потужним, по-акторськи награним, басом вітає мене коханий-іноземець, імітуючи лікаря-павучка з мультика, коли я приймаю від нього дзвінок.

Це було довгою дорогою до моря. Він був за кермом, а я нудилась: слухала музику, листала інста й раз по раз тицяла йому в лице відео з ютюбу (чим його рознервовувала напропале). 

Ютюб знає всі мої таємниці, тому під «Recommended for you» видав мультик 1971 року про Кульбабу-товсті щоки. Я цикнула на нього не вагаючись.

Смішні анімаційні інтонації та голоси зацікавили коханого як малу дитину, і тут я вздріла шанс втовкмачити ще більше українських слів у його вокабуляр. Мене незмірно дратували його вкраплювання там-сям російських словечок, що їх він був повивчав від російських чи українських друзів. Я ті фразульки під загрозою смертної кари заборонила вимовляти у своїй хаті. Тому я і так, і сяк намагаюсь їх витісняти й виправляти негідні діяння, зроблені до мого сходження на престол.

На свою голову, тепер вдома повсякчас чую «швидка-а-а!швидка-а-а!» (він вживає в значенні emergency) по триста разів на день, чую українською, що я «кульбаба» та маю «товсті счоки» (ніяк в нас не виходить "щ" вимовляти як "шч"). Зауважте, для моделі це не комплімент, навіть рідною мовою.

Тулуб чи живіт, тобто body, тепер у нас по-кульбабівськи «стебли(е)нка» (ми ще працюємо над правильною вимовою «и», бо виходить вона то «і», то «е», й від того здається, що говорить Тимошенко чи Азіров. Також дуже смішно слухати, як коханий перейняв мій гнівний вигук спересердя: «Ну ти подиви!», вимовляючи всі три «и» як «е»). 

Аби осягнути масштаб моїх перших вчительських успіхів з учнем-іноземцем, який настирливо не бажає набиратися українського ума, треба подивитися той мультик й самим переконатися, що майже вся тамтешня лексика студентом успішно засвоєна. 

А після перегляду з ним ще одного українського блокбастеру почала чути в себе в хаті мугикання дитячої пісеньки у новому виконанні з акцентом: «Ка-пі-тоо-шька-а я мали» (Оскільки «й» не зовсім чітко вимовляється, а «ш» завжди пом'якшене).

Бо скільки б не мав учень років, навчальний процес треба організовувати яскраво, по-хитрому ненастирливо, з тонкими психологічними підходами до аспектів впертості, небажання та реакцією на примус.