Публікації

Про акторську майстерність, або про псевдосамоідентифікацію

Зображення
Останнім часом я знімаюсь одна за одною в рекламі спиртних напоїв. Й вже почала жартувати, що я «каралєва алкоголю». Не знаю, як де, а в Таїланді треба мати більше 25 років, аби за законом було дозволено зніматись в таких рекламах. Хоч в цьому аспекті моделінґу фраза «за 25» має позитивне значення.
Та для мене справа не в алкоголеві і не в рекламі як такій, а в тому, що я пробую себе в акторській майстерності, хоч і примітивній і на початковому рівневі, та все ж. Після майже 10 років моделінґу вже мало яка зйомка виводить мене із зони комфорту чи кидає виклик, моделінґ стає справжньою роботою, я почуваюсь впевнено, бо знаю, що знаю – як якісно робити цю роботу.
Зйомка в рекламах чи будь-яка відеозйомка – то геть інша річ. Може лиш тільки ззовні здаватись, що відео- і фото- зйомки вимагають тих же зусиль. За всі ці роки кастинґів я всіляко уникала тих, де треба було показувати хоч якусь акторську гру, вже мовчу за ті, де треба було завчати діалог чи, боронь боже, імпровізувати. Я раптом …

Про Ґреб і нову еру, або чому нотатка про таксі більше не актуальна

Зображення
Alright,  guys!  The end of an era for me. Процитую Моніку із «Друзів», бо так я почуваюсь, як тоді Моніка : "An era is defined as a significant period of time. It was significant for me. Maybe it wasn't significant to you!!»

Так-от, я врешті-решт зареєструвалась на Grab, або як тайці його вимовляють - Клеп. Це такий додаток для замовлення таксі, мотосаїв, доставки їжі тощо.

Це мій перший раз. До цього я була олд скул й виловлювала цих таксистів на вулиці. Дивувала всіх новачків тим, що ніколи ним не користувалась. «А як же ти пояснюєш, куди тобі їхати?»

А, це, любі друзі, роки й роки тренувань.

Приїхала я в Бангкок у вересні 2012 з типу смартфоном нокією і старою нокією, яку ні вода, ні вогонь не змогли вбити. Горе-смартфон чомусь не працював, довелось користуватись невмиручою нокією.  Ґуґл мепс не було (sic!!), вотс апу теж не було, а на шість кастингів на день видавали тайську карту, що радше була схожа на гру «Знайди Волдо», без масштабу й всіх інших топографічних атри…

Нотатка про Бо-фай, або як може проявлятися недовір'я

Зображення
Знайомтесь знову. Це Бо-фай, або просто Бò. Знимок Бó в мене є в інстаграмі ще з часів, коли вона, мала і жвава, з одним зігнутим вухом, бігала біля господи своїх людей. Вона потім виросла, народила трьох цуциків, двоє з яких продано в хороші руки, а третій залишився жити з нею. Я його прозвала Кличком, бо був буцматий, збитий і мускулистий. Біг до тебе, важко й потужно перевалюючись з лапи на лапу. Хоч був лише цуценям, проте мав гавкіт глибинний й глуховатий, що, здавалося, відлунювався з самого нутра. Як кожна здорова дитина, був грайливим, та як кожна тайська собака, настороженим і недовірливим, готовим щомиті до непередбачуваних дій людей. Його фото я також бережу в інстаграмі. Кличка збила чи то автівка, чи то мотосай, і він конав на канапі біля халабуд своїх людей. Завжди віддавала їм належне – попри життя в халупках вони зворушливо-дбайливо доглядають своє хазяйство; всі їхні улюбленці чисті (пухнасте хазяйство регулярно відчухують в мильних ваннах), нагодовані, здорові. Курочки…

Нотатка про паркувальників, або як мене навчили бути "дзен"

Зображення
Всього лиш кілька місяців назад я дуже нервувала й покривлювалась на паркувальника-охоронця одного з офіс-центрів неподалік від мого дому – такого мацюнького й жвавенького майже дідуся. Паркувальники-охоронці – то такі чоловічки у хвормі, оснащені потужною свистулькою та незміренною важністю своєї роботи. В кожному офіс- та торгівельному центрі вони є на в'їздах та паркувальних поверхах. Вони скрізь і всюдисущі. Вони допомагають кожному водієві докумекати, куди ж саме повернути, як же заїхати на паркувальне місце; і що не менш вагомо – як же звідти виїхати і віднайти дорогу назад у цей такий головоломний і хитросплетений мегаполіс. Під кожен свій жест і порух вони приграють на голосистому свищику (най йому добре було!!!), починаючи з 6-ї ранку й аж до самого вечора. Коли паркувальники здають свою зміну, то шикуються на військову манеру в шеренгу й починають викрикувати вслід за головним «генералом» якісь кричалки, віддавати честь, та, либонь, присягати на вірність паркувальній диві…

Данкан Кармайкл "Younger for Longer". Частина ІІ

Зображення
Частина ІІ
Останні дві частини автор присвячує мозку – найважливішому органу, без якого (або пошкодивши який) наше тіло хутко стане непридатне й «осиплеться» як хатка з піску. Пан Данкан показує, як легко ми можемо мозок пошкодити, і яким чудовим може стати наше життя, коли ми оптимізуємо його роботу.
Одним із небезпечних пошкоджень є струс мозку. Кожен спортивний тренер намагатиметься уникнути його у своїх атлетів за будь-яку ціну. Шведські дослідження показали, що один звичайнісінький удар в голову в дитинстві асоціюється з гіршими оцінками в школі й більшим ризиком появи депресії у подальшому житті. Повторювані струси мозку є найнебезпечнішими, негативні результати яких можна найчастіше спостерігати у спортсменів. Гравці американського футболу з повторюваними струсами мозку страждають на депресію. Чому? Тому що часті удари по голові рубцюють наш мозок у певний спосіб, що називається хронічною травматичною енцефалопатією, або синдромом Мартланда. Хоча вчені можуть із впевненістю сказат…

Інтимна нотатка

Зображення
Ти сьогодні наснився мені усміхненим. Ти сидів під деревом, посміхаючись стоїчною посмішкою, і я не знала, чи маєш ти подібний до мого шторм у грудях. Та однаково я покинула купку своїх друзів і побігла привітатися з тобою до дерева, що своїм віттям накривало і обороняло тебе від яскравого сонця, яким променів весь мій сон. Після перших: «Ну привіт! Як справи?» ми зрозуміли геть-чисто все. Ми розмовляли очима, очима запитували і відповідали, ми промовляли ними слова ніжности й поклоніння один одному. Ми знали: я не зрушу з місця без тебе; не повернусь до своїх друзів, які нишком на нас позирали; знали - віднині ми разом; знали - не маємо сил розлучатися знову. Відкинувши весь непотріб років, надокучливі запитання і виправдовування, ми почали свято берегти нагоду бути поряд наново. *** Ти сьогодні наснився мені насупленим. Ти зустрів мене поцілунком і почав повідувати про свою обуреність чимсь незначним. Було зимно навкруги, але тепло й затишно біля тебе. Я йшла поряд, нишком посміхаючис…

Данкан Кармайкл "Younger for Longer". Частина І

Зображення
Частина І. Приблизно з 23-х років я почала регулярно приймати ті чи інші БАДи. Виходило так, що ліки або не допомагали, або список побічних ефектів перевищував користь (особливо коли кілька лікарів підряд рекомендували мені з порогу протизаплідні таблетки як панацею від менструальних болів і ПМС до очищення карми й покращення аури). Вже тоді, вичитуючи літературу про БАДи (та й експериментуючи на собі), я зрозуміла, що здоровий, доглянутий і свіжий зовнішній вигляд та добре самопочуття – це не дорогі кремчики, кондиціонери для волосся і рахування калорій. Та й не самі БАДи. Все найголовніше – всередині. (Хоча не буду братися навіть почасти описувати мою особисту еволюцію свідомості щодо цієї теми). Тому коли в Kinokunya (мережа книжкових магазинів) мені в око впала книжечка Younger for Longer лікаря з Південної Африки Данкана Кармайкла (щось на кшталт «Як залишитись молодшим надовго»), я її одразу придбала, хоч і приходила за новим Джоном Ґрішемом. Я старанно колекціоную таку літературу…