Записки, розповіді, переклади

Останнім часом я знімаюсь одна за одною в рекламі спиртних напоїв. Й вже почала жартувати, що я «каралєва алкоголю». Не знаю, як де, а в Таїланді треба мати більше 25 років, аби за законом було дозволено зніматись в таких рекламах. Хоч в цьому аспекті моделінґу фраза «за 25» має позитивне значення. Та для мене справа не в алкоголеві і не в рекламі як такій, а в тому, що я пробую себе в акторській майстерності, хоч і примітивній і на початковому рівневі, та все ж. Після майже 10 років моделінґу вже мало яка зйомка виводить мене із зони комфорту чи кидає виклик, моделінґ стає справжньою роботою, я почуваюсь впевнено, бо знаю, що знаю – як якісно робити цю роботу. Зйомка в рекламах чи будь-яка відеозйомка – то геть інша річ. Може лиш тільки ззовні здаватись, що відео- і фото- зйомки вимагають тих же зусиль. За всі ці роки кастинґів я всіляко уникала тих, де треба було показувати хоч якусь акторську гру, вже мовчу за ті, де треба було завчати діалог чи, боронь боже, імпровізувати. Я

Alright,  guys!  The end of an era for me. Процитую Моніку із «Друзів», бо так я почуваюсь, як тоді Моніка : "An era is defined as a significant period of time. It was significant for me. Maybe it wasn't significant to you!!» Так-от, я врешті-решт зареєструвалась на Grab, або як тайці його вимовляють - Клеп. Це такий додаток для замовлення таксі, мотосаїв, доставки їжі тощо. Це мій перший раз. До цього я була олд скул й виловлювала цих таксистів на вулиці. Дивувала всіх новачків тим, що ніколи ним не користувалась. «А як же ти пояснюєш, куди тобі їхати?» А, це, любі друзі, роки й роки тренувань. Приїхала я в Бангкок у вересні 2012 з типу смартфоном нокією і старою нокією, яку ні вода, ні вогонь не змогли вбити. Горе-смартфон чомусь не працював, довелось користуватись невмиручою нокією.  Ґуґл мепс не було (sic!!), вотс апу теж не було, а на шість кастингів на день видавали тайську карту, що радше була схожа на гру «Знайди Волдо», без масштабу й всіх інших топографіч