Особиста мантра, або як залишитись при умі
Ще до того, як почалося це безумство по всьому світові із вірусом, я напланувала собі кучу речей, я працювала над давно очікуваними проєктами, я чекала з нетерпінням квітня і всіх своїх запланованих планів. Зараз іноді мені здається, що я так "ґвалтувала" енергію навколо себе своєю ж твердолобістю й напористістю, небажанням стишитися і роздивитися навколо, що накликала цей карантин на себе сама. Ні, я не думаю, що Земля вертиться навколо мене, розумію, що це нещастя, але тут не про це. Я лише оцінюю свої дії і свої результати з того місця, де я стою. І не відбудься цей вірус, і цей карантин, я певна, що мої насильницькі дії і небажання зупинитися, попустити трохи ситуацію створили б якусь іншу обставину для мене одної, через яку мої плани повалилися б, як доміно, життя віднайшло б якийсь інший спосіб показати своє. За один єдиний день життя таки примусило мене зупинитися, бо вже і не мала вибору. За один день життя показало, хто хазяїн. Мені тільки залишилось сісти