Записки, розповіді, переклади

Знайомтесь знову. Це Бо-фай, або просто Бò. Маленька Бо Знимок Бó в мене є в інстаграмі ще з часів, коли вона, мала і жвава, з одним зігнутим вухом, бігала біля господи своїх людей. Вона потім виросла, народила трьох цуциків, двоє з яких продано в хороші руки, а третій залишився жити з нею. Я його прозвала Кличком, бо був буцматий, збитий і мускулистий. Біг до тебе, важко й потужно перевалюючись з лапи на лапу. Хоч був лише цуценям, проте мав гавкіт глибинний й глуховатий, що, здавалося, відлунювався з самого нутра. Як кожна здорова дитина, був грайливим, та як кожна тайська собака, настороженим і недовірливим, готовим щомиті до непередбачуваних дій людей. Його фото я також бережу в інстаграмі. Кличка збила чи то автівка, чи то мотосай, і він конав на канапі біля халабуд своїх людей. Завжди віддавала їм належне – попри життя в халупках вони зворушливо-дбайливо доглядають своє хазяйство; всі їхні улюбленці чисті (пухнасте хазяйство регулярно відчухують в мильних ваннах), нагод

Всього лиш кілька місяців назад я дуже нервувала й покривлювалась на паркувальника-охоронця одного з офіс-центрів неподалік від мого дому – такого мацюнького й жвавенького майже дідуся. Паркувальники-охоронці – то такі чоловічки у хвормі, оснащені потужною свистулькою та незміренною важністю своєї роботи. В кожному офіс- та торгівельному центрі вони є на в'їздах та паркувальних поверхах. Вони скрізь і всюдисущі. Вони допомагають кожному водієві докумекати, куди ж саме повернути, як же заїхати на паркувальне місце; і що не менш вагомо – як же звідти виїхати і віднайти дорогу назад у цей такий головоломний і хитросплетений мегаполіс. Під кожен свій жест і порух вони приграють на голосистому свищику (най йому добре було!!!), починаючи з 6-ї ранку й аж до самого вечора. Коли паркувальники здають свою зміну, то шикуються на військову манеру в шеренгу й починають викрикувати вслід за головним «генералом» якісь кричалки, віддавати честь, та, либонь, присягати на вірність паркувальн